Підсумковий урок за творчістю Тараса Шевченка. Світова велич Кобзаря.

Конспект уроку української літератури в 9 класі

Підготувала вчитель української мови та літератури Козелецької гімназії №1 Андряник Тетяна Анатоліївна

Тема. Підсумковий урок за творчістю Тараса Шевченка. Світова велич Кобзаря.

Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про роль і місце  Тараса Шевченка в українській літературі; розвивати пам'ять, увагу, спостережливість; вихоховувати повагу до Кобзаря за його внесок у  скарбницю  української культури.

Тип уроку: узагальнення й систематизації вивченого матеріалу.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником, виставка книжок митця, дидактичний матеріал (тестові завдання,  таблиці).

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1.     Поетична хвилинка.

Декламація під музику поезії про Шевченка(учень отримав попереднє завдання)

Юрій Рибчинський

Шлях до Тараса

В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

Іду крізь свята, і крізь будні,

Крізь глум юрби, і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє

До Тебе, я, Тарасе, йду.

Крізь вітер злий карбую кроки

І чую серцем кожну мить,

“Реве та стогне Дніпр широкий”,

Щоб розбудити всіх, хто спить.

Ой червона ружа на чолі століть,

Ой крута та круча, де Тарас стоїть.

Ой крута та круча, де стоїть Тарас,

І крізь роки кличе, кличе, кличе нас.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього – до живого –

У Всесвіт віршів і поем.

Я не один іду до нього –

Ідуть до нього тисячі,

Наче грішники – до Бога,

Свої печалі несучи.

І доки в римах “Заповіту”

Бентежить кожне слово нас,

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

Ой червона ружа на чолі століть,

Ой крута та круча, де Тарас стоїть.

Ой крута та круча, де стоїть Тарас,

І крізь роки кличе, кличе, кличе нас.

2.     Слово вчителя.

Учні записують у зошити тему уроку й епіграф:

І доки в римах “Заповіту”

Бентежить кожне слово нас,

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

ІІІ. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу.

(Кожен із учнів класу мав попередні індивідуальні завдання, перевірку й оцінювання яких учитель проводить у ході уроку)

1.     Індивідуальні повідомлення учнів.

1.      Екскурсія шевченківськими місцями.

    Екскурсії шевченківськими місцями дають можливість у всій повноті й точності пізнати життєвий і творчий шлях, громадську діяльність, духовні інтереси та запити поета, познайомитися з щоденниками, переказами, спогадами учасників і очевидців описуваних подій – друзів і соратників Кобзаря. Та найбільша значимість екскурсій Тарасовими шляхами – можливість на власні очі побачити місця, де народився і жив поет, зробив перші кроки пізнання життя, набирання сили і слави свого багатостраждального, героїчного, талановитого народу.

м. Київ

Життя видатного українського поета, художника, мислителя Т. Г. Шев-ченка тісно пов`язано з Києвом. Ще в дитячі та юнацькі роки він приїздив сюди разом зі своїм паном. Ймовірно, зупинявся на Подолі. З літа 1843 р. до весни 1847 р. періодично мешкав у м. Києві. З квартир, в яких жив поет, збереглася одна – в сучасному провулку Т. Г. Шевченка, № 8-а. 6-7 травня 1861 р. труну з тілом поета було встановлено в церкві Різдва на Подолі (Поштова площа). Первісним наміром було поховати його в Києві на горі Щекавиця. Після остаточного визначення місця поховання труну з Києва пронесли сучасним Набережним шосе до пароплава, що відійшов від Ланцюгового мосту (район сучасного мосту Метро) до м. Канева. Київ знайшов відображення у творах Т. Г. Шевченка. Залишилися  замальовки Куренівки, Видубицького монастиря, Аскольдової могили, Олександрівського костелу. У Києві створено музеї Т. Г. Шевченка.

с. Моринці (Звенигородського району Черкаської області) 9 березня 1814 р. тут народився Тарас Григорович Шевченко. Сім`я Шевченка жила у

с. Моринцях недовго, але в дитинстві Тарас часто приїздив сюди до свого діда Я. Бойка. Поет бував тут і в 1843, 1845 та 1859 рр. Село згадується у повісті "Княгиня". У Моринцях створено музей поета, встановлено меморіальний камінь у колишньому дворі діда Шевченка.

с. Шевченкове (Звенигородського району Черкаської області). Село Кирилівка перейменовано на Шевченкове у 1929 р. У цьому селі пройшло дитинство Великого Кобзаря. Теплий спомин про нього поет зберіг на все життя. У 1829 р. доля надовго розлучила Шевченка з рідною домівкою. Лише у 1843 р., а згодом у 1845 р. і в 1859 р. він знову відвідав Кирилівку.

У 1924 р. на місці колишньої садиби батьків Шевченка встановлено пам`ятник поету, а на місці старої батьківської хати – обеліск. У 1939 р. відкрито Літературно-меморіальний музей Т. Г. Шевченка. У 1957 р. встановлено пам`ятник поету. Збереглася хата дяка, у якого навчався грамоти Тарас. На місці колишніх садиб діда поета, його брата І. Г. Шевченка та сестри Я. Г. Бойко встановлено меморіальні дошки. Тут поховано батька та матір Т. Г. Шевченка.

с. Будище (Лисянського району Черкаської області) Т. Шевченко жив тут у 1829 р., коли був козачком пана П. Енгельгардта. Село згадується в багатьох творах поета. На колишньому будинку Енгельгардта, у якому тепер розмістилася школа, встановлено меморіальну дошку. У школі організовано

шевченківський музей, експонати якого розповідають про дитинство Тараса. У сільському парку ростуть два вікових дуби, що у народі звуться Шевченковими.

м. Корсунь-Шевченківський (Черкаської області) Поет бував тут у дитинстві та в 1845 і 1859 рр. Записував народні пісні, малював. Зберігся малюнок Т. Шевченка "У Корсуні". На будинку, в якому він зупинявся, встановлено меморіальну дошку. Ще одна меморіальна дошка встановлена під старим каштаном, де, згідно з переказами, любив відпочивати поет.

м. Черкаси. Поета було направлено сюди у 1859 р. після арешту в с. Про-хоровці. У місті він написав кілька віршів, зробив замальовки Черкас. Зберігся будинок, у якому поет жив під наглядом пристава.

м. Канів (Черкаської області). Т. Г. Шевченко бував тут у 1845 р. (ймовірно) та влітку 1859 р. Оглянув місто та його околиці, намалював пейзаж "Біля Канева". На Чернечій горі біля Канева поета було поховано.

м. Переяслав-Хмельницький (Київської області). Уперше Т. Шевченко побував у місті в серпні 1845 р., приїздив сюди і пізніше за дорученнями Археографічної комісії. Жив у свого давнього товариша, лікаря О. О. Козачківського. Під час перебування в 1859 р. описав історичні та архітектурні пам`ятки Переяслава в "Археологических заметках" і в повісті "Близнецы". Збереглися малюнки Михайлівської та Покровської церков, Вознесенського собору. У Переяславі-Хмельницькому Шевченко написав знамениті поеми "Кавказ", "Наймичка", присвяту до поеми "Єретик", а також безсмертний "Заповіт". У колишньому будинку О. О. Козачківського створено історичний музей, поблизу встановлено пам`ятне погруддя Т. Г. Шевченка. Неподалік від будинку росте акація, яку посадив поет.

м. Чернігів. Т. Г. Шевченко кілька разів був у Чернігові: у 1843 р. проїздом з

Петербурга в Україну, в 1846 і 1847 рр. – за завданням Археографічної

комісії. Поет згадує Чернігів у своєму щоденнику та в повісті "Капитанша". У Чернігівському літературно-меморіальному музеї знаходяться численні експонати, що розповідають про перебування Т. Г. Шевченка на Чернігівщині. У 1959 р. у місті встановлено пам`ятник поету.

смт Седнів (Чернігівського району Чернігівської області). Шевченко був тут у 1846 р. за завданням Археографічної комісії. Жив у маєтку братів Лизогубів, де була добре обладнана художня майстерня. Побував поет у Седневі й у 1847 р. Ще до 1917 р. у місті було встановлено пам`ятне погруддя поету, але воно було знищене під час Другої світової війни. У 1957 р. відкрито новий пам`ятник. На колишньому будинку Лизогубів встановлено

меморіальну дошку. У міському парку збереглися альтанка та стара липа, що зветься в народі Шевченківською, під якою любив відпочивати поет. Під нею встановлено пам`ятне погруддя поету та меморіальну дошку.

с. Качанівка (Ічнянського району Чернігівської області). Поет приїздив сюди у 1843 р. на запрошення Г. С. Тарновського, який придбав у Шевченка картину "Катерина". В. В. Тарновський (молодший) зібрав у Качанівці велику колекцію пам`яток, пов`язаних із життям і творчістю Великого Кобзаря, яку згодом передали до Чернігівського історичного музею. Після смерті поета в Качанівці на його честь було насипано високий курган, в якому у 1893 р. було поховано товариша поета, художника Г. Честяхівського. У Качанівці зберігся колишній палац Тарновських.

м. Кролевець (Сумської області). Т. Шевченко бував тут неодноразово. Зберігся будинок Р. Огієвської, в якому в 1859 р. зупинявся поет. У дворі цього будинку в 1861 р. стояла труна з тілом Великого Кобзаря під час її перевезення з м. Петербурга в Україну. На будинку встановлено меморіальну дошку.

м. Острог (Рівненської області). У 1846 р. під час подорожі по Волині в Острозі побував Т. Г. Шевченко. Тут він записував народні пісні, змальовував

пам'ятки старовини. У 1964 р. в міському парку, поблизу того місця, де у XVI ст. була друкарня І. Федорова, відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку, до його

підніжжя покладено землю з могили великого Кобзаря..

Відвідав поет також і село Вербу. Останнє цікаве ще й тим, що в ньому свого часу побували Г. Сковорода, І. Франко, М. Коцюбинський. Матеріали народного музею у селі розповідають про перебування великого поета у Вербі. У повісті "Варнак" Т. Шевченко писав: "З Кремінця пішов я через село Верби до Дубна". У музеї демонструється літературна карта, що розповідає про подорожі Т. Шевченка на Рівненщині.

смт Почаїв (Кременецького району Тернопільської області). Побував Т. Шев-ченко і в Почаєві; жив у монастирському будинку, який зберігся донині. На будинку встановлено меморіальну дошку. У Почаєві Т. Шевченко зробив кілька акварельних малюнків, записував народні пісні.

м. Берестечко (Горохівського району Волинської області) У 1846 р. у Берестечку побував Т. Шевченко. Подіям 1651 р. він присвятив вірш "Ой чого ж ти почорніло, зеленеє поле?" Подвиг 300 козаків поет увічнив також у вірші "За байраком байрак". У 1961 р. у Берестечку встановлено пам'ятник Т. Шевченку.

2. Тарас Шевченко – основоположник української літератури.

Великий украïнський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з

 свiтовою славою поета-правдолюбця  - це Тарас Шевченко. Його думки зрозумiлi усiм пригнобленим, усiм тим, хто хоче вiльного, радiсного i щасливого життя. Чому ж поезiя Шевченка має не тiльки  нацiональне, але i свiтове значення? Творчiсть поета-демократа у великiй мiрi вирiшила подальший розвиток украïнськоï лiтератури, бо не було жодного вiдомого письменника ьдругоï половини XIX  - початку XX ст., який би не вiдчув впливу Т. Шевченка.ь Максим Рильський зазначав, що "як пушкiнський реалiзм освiчував шлях росiйськiй лiтературi, так реалiзм Шевченка освiчував шлях украïнськiй лiтературi". Своєю славетною збiркою "Кобзар" вiн започаткував нову епоху не тiльки в  iсторiï украïнськоï лiтератури, а й у духовностi. Думки Шевченка-поета, борця-революцiонера завжди зверненi до майбутнього, вони надихають новi поколiння. Ця людина завжди служила правдi i боролася за щасливе майбутнє  свого народу. I зброєю у цiй боротьбi поет зробив слово:

 Возвеличу

Малих отих рабiв нiмих!

 Я на сторожi коло ïх

 Поставлю слово.

 I дiйсно, на той час процес становлення новоï украïнськоï  лiтератури вiдбувався одночасно iз процесом розвитку науки i культури. А твори

Т. Шевченка є зразками глибокоï народностi, критичного реалiзму. У лiтературi  з'являються новi героï: селяни-протестанти-бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими

жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть...Вiн був основоположником критичного реалiзму i в украïнському образотворчому  мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i  багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в  гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi. I в своïх безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував  свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв  простому люду конкретний шлях цiєï боротьби, цим самим впливаючи на розвиток  i лiтератури, i мистецтва, i духовноï культури. Сюжети й образи «Кобзаря» відбилися в численних картинах, малюнках, скульптурах українських художників і скульпторів: В. Штернберга, Я. де Бальмена, К. Трутовського, М. Пимоненка, О. Сластіона, І. Їжакевича, В.Ка-сіяна, М. Дерегуса, І. Гончара та багатьох інших. Міцно ввійшли до репертуару наших театрів п’єса «Назар Сто­доля», інсценізовані поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Най­мичка». За цими ж творами написані сценарії кінофільмів, які ми бачимо в кінотеатрах  та на телеекранах.

3.Роль Т. Шевченка в розвитку української літературної мови.

     Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

     Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського. Використовували в своїх творах живу народну українську мову,  а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

      Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

4. Світова велич Великого Кобзаря.

Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам’яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам’ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім’я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шев-ченка, його ім’я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.

    Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. За-гребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касіян, І. Драч, Л. Новиченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, в багатьох із них вийшли переклади “Кобзаря”.

   Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення. Ось кілька висловлювань з цього приводу: “Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури” (Луначарський); “Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі” (Курелла, Німеччина); “Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками” (Камілар, Румунія); “Поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка” (Хікмет, Туреччина); “Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі” (Якубець, Польща).

     Інколи справедливо зауважують, що революційно-демократичних письменників у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не піднявся до таких вершин шани і любові народу, як Шевченко. У своїх творах він випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії.

“Кобзар” знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури - і це було одкровенням. Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов’янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в’єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.

     Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам’ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо.

 Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, “вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом”. Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому “Кобзар” і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

2.     Самостійна робота за варіантами

І варіант                          Виконайте тестові завдання

1. Укажіть твір Т. Шевченка, уривок з якого подано: У нас же і світа, як на те — / Одна Сибір несходима, / А тюрм! А люду!.. Що й лічить! / От молдованина до фінна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!

а) «Кавказ»; б) «Тополя; в) «Великий льох»; г) «Сон».

2. Страждання закріпаченого люду України зображено у творі поета:

а) «Причинна»; б) «Заповіт»; в) «Сон»; г) «Гайдамаки».

3. Хто із видатних митців, що зазначені нижче, не брав участі у викупі

 Т. Шевченка з кріпацтва:

а) К. Брюллов; б) В. Жуковський; в) О. Кониський; г) І. Сошенко.

4. Т. Шевченко назвав «Сон» («У всякого своя доля…»):

а) медитацією; б) комедією; в) трагедією; г) одою.

5. Укажіть, яким елементом сюжету поеми Т. Шевченка «Кате­рина» є подані нижче рядки: Наймичкою тобі стану… / З дру­гою кохайся… / З цілим світом… Я забуду, / Що колись ко­халась, / Що од тебе сина мала»

а) експозицією; б) зав’язкою; в) кульмінацією; г) розвитком дії.

6. Тема, яка порушується у поезії Т. Шевченка «Думи мої»:

а) героїчного минулого України;

б) трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів;

в) сирітства і соціальної нерівності;

г) ролі поета в суспільному житті.

7. Для ранніх творів Кобзаря не є характерним:

а) мотиви пробудження громадянського ставлення поета до рідного краю;

   б) інтерес до незвичайного, яскравого і навіть таємничого,     

      фантастичного;

в) піднесений стиль мови;

г) захоплення історичним минулим.

8. Поему, інвективу «Кавказ» поет присвятив:

а) Лесі Українці; б) Марку Вовчку; в) Якову де Бальмену;

г) В. Жуковському.

9. Жанром посланія до Т. Шевченка скористався:

а) Г. Сковорода; б) І. Вишенський; в) І. Величковський;  г) Ф. Прокопович.

10. Визначте слова з Біблії, які стали епіграфом до твору митця «Сон»:

а) «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его»;

б) «Коли хто говорить: люблю Бога, а брат свого ненави­дить,— лжа оце»;

в) «Радуйся, ты бо обновила єси зачатыя студно»;

г) «…Глагол же Господень пребывает вовеки, се же есть гла­гол, благословенный в вас».

11. Якого з видатних ватажків Т. Шевченко картає у творах «Ве­ликий льох», «Стоїть в селі Суботові…»:

а) І. Сірка; б) П. Полуботка; в) Б. Хмельницького; г) І. Богуна.

12. Жанр Середньовіччя, яким скористався Т. Шевченко у творі, написаному 1845 року:

а) житіє; б) літопис; в) сказаніє; г) містерія.

ІІ варіант            Упишіть до  таблиці необхідну інформацію

Назва твору Т. Шевченка	Тема твору	Жанр        твору	Персонажі            твору
«Гайдамаки»	зображення боротьби українського народу проти поль­ської шляхти у 1768 р.— Коліївщини; правдиве від-творення зли­денного, підневільного становища українців за часів кріпа-цтва, свавілля і жорстокість поль-ської шляхти, нестримного бунтар­ства, його спопеляючої ненависті до гнобителів; сили і працьо­витості на-шого народу, його волелюбності й моральної краси.
«Катерина»			Катерина, москаль, Івась
		Поема-     містерія	Пріся, три ворони, лірники
«Кавказ»	Викриття загарбницької політики російського само­державства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.
	Зображення й протиставлення нещасного життя народ­ного  життю «райському» вельмож, царів.	Поема-     інвектива
«Причинна»		Балада

3.     Вікторина «Упізнайте літературних героїв творів Т. Шевченка»

ü «Така її доля… О боже мій милий! / За що ж ти караєш її, молоду? / За те, що так щиро вона полюбила / Козацькії очі? Прости сироту. / Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки…» (Причинна)

ü «Не журиться… — / Вмиється сльозою, / Возьме відра, опівночі / Піде за водою, / Щоб вороги не бачили» (Катерина)

ü «Я сирота з Вільшаної, / Сирота… / Батька ляхи замучили, / А мене … боюся. / Боюсь згадать, моя сиза… / Узяли з собою» (Оксана, «Гайдамаки»)

ü  «…небога, / Мов опеньок засушений, /Тонка, довгонога, / Та ще й на лихо, сердешне, / Хита головою» (Цариця, «Сон»)

ü  «Одягнуть, обують, / І гетьман бере на руки, / Носить і цілує. / Отак-то я в Суботові / Росла, виростала! / Як квіточка, і всі мене / Любили й вітали» (Пріся, «Великий льох») / «Пішла полем, ридаючи, / В тумані ховалась / Та крізь сльози тихесенько / Про вдову співала» (Ганна «Наймичка»)

ü  «Нащо мені чорні брови, / Нащо карі очі, / Нащо літа молодії, / Веселі дівочі. / Літа мої молодії / Марно пропадають, / Очі плачуть, чорні брови / Од вітру линяють» / (Дівчина-сирота, «Думка» («Нащо мені чорні брови»)

ü  «Молодиця / Рада та весела, / Ніби з паном повінчалась, / Закупила села. / І у хаті, і на дворі, / І коло скотини, / Увечері і вдосвіта, / А коло дитини / Так і пада, ніби мати» (Ганна «Наймичка»)

ü  «Біля того гаю, / Що чорніє над водою, / Щось біле блукає / …  / А може, жде козаченька, / Щоб залоскотати» (Причинна)

ü  «І усміхнулася небога, / Проснулася — нема нічого… / На сина глянула, взяла / Його тихенько сповила / Та, щоб дожать до ланового, / Ще копу дожина пішла» / (Селянка-кріпачка «Сон» («На панщині пшеницю жала»))

ü «А мене, не знаю за що, / Убити — не вбили, / Тільки мої довгі коси / Остригли, накрили / Острижену ганчіркою, / Та ще й реготались» (Дівча-байстря, «Лілея»)

ü «Пішла селом, / Плаче… / На голові хустиночка, / На руках дитина / … / Назад подивилась, / Покивала головою / Та й  заголосила» (Катерина)

4.     Завдання на встановлення асоціативних зв’язків.

Учні виконують музичні твори, які в їхній свідомості асоціюються літературними творами Т. Шевченка, заздалегідь обґрунтувавши свій вибір(окремі учні попередньо  отримували завдання).

5.     «Захист» власних творчих робіт.

Учні розповідають про свої ілюстрації до творів Т. Шевченка, які намалювали вдома, й виразно читають напам’ять поетичні рядки Кобзаря.

ІV. Підсумок уроку.

1.     Складання сенканів про Т. Шевченка

Шевченко

Вічний революціонер.

Бореться, захищає, співчуває.

Живописець, політик, поет.

Велетень.

Кобзар

Основоположник, правдолюб.

«Караюсь, мучаюсь, … не каюсь».

Мужик, митець, новатор.

2.     Прослуховування у грамзаписі твору Шевченка «Заповіт».

У цей час біля портрета Т. Шевченка учитель запалює свічку.

3.     Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів на уроці.

V. Домашнє завдання.

Написати творчу роботу «Великий Кобзар у моєму житті».